Останній шанс

 

Це було в Англії. Жили собі дві сестри, яких звали Джейсі і Джо. Джо запропонувала піти Джейсі до музею. Коли дівчата зібрались, то Джейсі на дорогу і її збив автомобіль. А вже коли Джо вийшла з будинку, вона побачила бідну сестру на дорозі. Вона лежала і не дихала. Дівчина дуже злякалась за сестру. Аж потім вона зрозуміла, що потрібно викликати лікаря. Через кілька хвилин приїхала карета швидкої допомоги. Коли лікар оглянув Джейсі, то сказав, що шансів занадто мало. Джо заплакала,  підійшла до сестри і сказала їй: «Люба моя Джо, ми впораємося». Але Джейсі мовчала. Бідна Джо переконувала сестру, котра лежала без тями, що та видужає. Прийшовши до тями, Джейсі промовила, що все чула: і розмову з лікарем, і слова сестри.

Стан дівчинки гіршав. Що тільки не робили лікарі, та все марно. Невдовзі Джейсі сказала собі: «Я сильна, я зможу, я видужаю!»

Через деякий час і справді Джейсі стало краще. Хоча лікар казав, що в неї є тільки один шанс, та дівчина повірила в себе і видужала.

Коротенко Олександра

Нова подорож Вакули

(фантазії на тему Гоголя).

Був гарний лютневий ранок, чудово сяяло сонечко та ще й легенький вітерець – оце справжня краса!

У хаті Вакули панувала любов та злагода. Коваль ні на мить не залишав свою кохану Оксану.

Та одного разу у красуні Оксани з'явилася чудова ідея: „А не хочу я зупинятись на черевичках”. Коли коваль прийшов вечірньої пори додому, Оксана сказала :

Коваль на стільки розгубився, що аж присів.

Та раптом він згадав, що на околиці села живе стара відьма. Може вона щось порадить? І він попрямував туди. Прийшов на те місце, і побачив: стоїть стара, страшна хата, а з димаря валить дим. Зайшов і побачив, що сидить стара жінка за столом, і щось роздивляється у люстерці.

І ось вони вже стоять на вулиці, а бабуся питає:

І пройшла не одна година, щоб Вакула зрозумів як керувати таким транспортом. Бабуся сплеснула руками і Вакула вже летить у зоряному небі.  І ось коли він приземлився, він спіткнувся і впав на щось м'яке. Коли встав, він побачив маленьку собачку. Вона була уся брудна, але в неї були гарні оченятка. І відійшовши,  він узяв її з собою. Та ось підійшов він до палацу та побачив, що біля нього багато людей і всі щось кричать.

Він підійшов і спитав:

Він зайшов до великої зали і побачив красиву та чомусь засмучену жінку.

Потім Вакула поклонився  Анні та покинув палац. Сів на мітлу і за якусь мить стояв вже біля своєї хати.

Підбігла до нього заплакана Оксана і каже :

-      Не потрібно мені ні золота, ані срібла, а потрібен мені тільки ти, Вакуло! Але за подарунок все одно дякую!

  І стали вони щастя мати й горя не знати!!!    

Желзняк  Катя

Зайчик у лісі

Настала осінь, але зайчик залишався усе ще сіреньким. Йому дуже хотілося поміняти шубку. Він гасав по лісу, вискакував на сусіднє поле, підбирав покинуту моркву, листя капусти. Ось уже геть усе листя облетіло, навіть дуб почав осипатися. А зайчик усе ще був у сіренькій шубці, що подекуди вже трохи пошарпалась, особливо на боках. Це стало помітним після того, як він мчав від лисиці через зарості терну та шипшини. Спогад про це залишала величезна подряпина на лівому боці, яка спершу довго заживала на його шубці.

Страх як хотілося змінити шубку. Зайчик це чув від старших зайців, а сам ще ніколи не міняв. Він навіть не знав, як це буде. Але скоріше б уже геть усе листя облетіло й почали пролітати білі мухи. То буде сигналом, що час змінити вбрання. Його довгі вуха сторожко ловили кожен звук. Помітити його серед пожухлої осінньої трави було дуже важко. От тільки двоє темних очей світилися серед трави як дві тернини. Такими тернинами вони й залишаться, навіть коли зима накаже змінити йому вбрання.

 

Алексєєнко Маргарита

Моє надзвичайне село.

Моє село Житлівка знаходиться в мальовничому місці. Його оточують ліси і озера. Завдяки лісу, повітря в селі чисте та сприяє оздоровленню організму людини.

Недарма кажуть, що ліс є кладовою села, бо в ньому люди збирають гриби та ягоди. В озерах є багато риби. Завдяки цим складовим, село притягує багато людей, навіть із сусідніх областей.

Житлівка гарна у всі пори року. Восени дерева милують око різнокольоровим листям. А якщо казати про листопад, то він з березнем схожий, як брат з братом. У цьому є частка правди: останній місяць осені чимось нагадує березень. Адже вони обидва відмежовують різні пори року.

Зимова пора сповнена радощів і турбот. Усі дерева вже простягли вгору до сіро-голубого неба оголені віти. Тільки ялинки й сосни стоять зелені, та дуб не скидає свого вбрання. Листя його лише пожовкло та потемніло. Здалеку здається, що стоїть могутній воїн, закований у бронзу. Навіть перед сильним вітром дуб не схилиться, тільки задзвенить своїми листочками. А як про озера згадаєш, так і хочеться, щоб зима прийшла якомога швидше. Всі озера замерзають і так гарно виглядають, що можна брати із собою папір та олівець і малювати. Та не тільки малювати! Якщо лід на озері добре замерз, одягай ковзани та іди кататися.

Навесні все навколо зеленіє. Розпускаються перші квіти. Життя квітів розпочинається з ніжних пролісків. З теплих країв до нас прилітають птахи та починають будувати собі гнізда. Повітря насичується неймовірними ароматами квітів, трав та інших рослин та дерева за неймовірною весною до нас наближається літо, а з ним тепло. У школярів розпочинається великий відпочинок – літні канікули, які тривають три місяці.

Для городника це сама найкраща пора, бо улітку на городі всі овочі та фрукти достигають. Люди ходять відпочивати на річку або на озера.

Ось така у нас квітуча Житлівка. Я її люблю і пишаюся нею.

Дикун Ліза

Моя вулиця – перлина мого дитинства.

Всі люди вважають своє місто, село, вулицю найкращою, бо скільки спогадів навіюють ці змалку відомі місця: садок у кінці вулиці, лісочок перед озером, саме озеро. І я маю невблаганне бажання повернутися в ті яскраво-кольорові дні, коли я вперше пішов до школи.

Десь далеко видніється поле й гойдаються на ньому золоті колоски пшениці. На вулиці біля лісу є озеро. Раніше там був березовий гай, але його затопило підземною водою. Дерева вирізали, від них залишились лише пеньки, і тому озеро назвали Пеньки.

Неподалік моєї садиби тече невеликий струмочок. Найкрасивіший він весною, коли яблуневі квіточки падають з яблунь і пливуть по його чистій воді.

А в лісі стільки грибів, що кури не клюють, тому у нас дуже багато грибників.

За останньою хатою є лісове озеро. З першого погляду його не помітиш, лише підійшовши, можна побачити невеличке озеро, що заховалося за деревами.

Саме за цю красу я і люблю свою вулицю.

Бєловолов Валентин.

 

Назад у дитинство.

Я іду своєю вулицею, роздивляючись гарні квіточки, які ростуть біля воріт на доглянутих грядочках у бабусі Люби. Пам’ятаю, ще з дитинства вона пригощала мене цукерками і дарувала мені ляльок. Я іду цією вулицею, дивлюся на галявинку зеленої, витоптаної малечею травички, і згадую, як я маленька зі своїми друзями грала у квача.

Як подивлюся на ту червону,  стареньку калиноньку, так і манить вона до себе своїм чарівним цвітом. А біля калиноньки простягається маленька, вузенька, зарощу травою стежечка, яка веде до садочку, де росте виноград.

А ось видніється велика верба з ошатною зеленою окрасою. Вона така велика і могутня, що, здається, навіть буйні вітри не зрушать її з місця.

Ну ось я нарешті прийшла до свого двору, де грається замурзана малеча, як раніше гралася і я.

Як подивлюся я на пустир напроти мого дому, то згадаю, що там не так давно були великі будинки, які вже зруйнували.

Як гарно поринати у дитинство!

Долгих Аліна

 

Ведмідь та бджола

(байка)

Одного разу вийшов ведмідь із своєї хати та захотілося йому поласувати медом. І пішов ведмідь на знайому йому галявину з вуликами.

Прийшов. Тільки хотів засунути лапу та на зустріч йому бджола.

-          Чого ще ти, Мишко,в таку рань прийшов до мене? Чи захотілося поласувати моїм медком?

-          Ні, ні! Що ти! Звісно, ж ні!Я просто хотів сказати »Привіт»… - каже Мишко.

-          Ну що сказав? Краще йди звідси Мишко, а то вжалю!

-          Ну добре…- сумно відповів він.

І так ведмідь сумно пішов додому.

Справедливість і хитрість--- не переможні!!!

Железняк катя 6 клас

Зачарована дівчинка

(казка)

Жила собі дівчинка. Звали її Даша. Вона дуже була неслухняна і завжди всіх ображала. Одного дня пішла вона до лісу. Там зустріла стареньку бабусю. Бабуся попросила донести кошик з ягодами додому, але Даша відмовилася і образила цим бабусю. Бабуся зачарувала дівчинку. Коли Даша пришла додому, то у неї стало все валитись з рук. За що не візьметься,  нічого в руках  не вдержить . Вона дуже злякалася, і стала думати, чого це так сталося. Потім зрозуміла і побігла знов до лісу. На галявині сиділа та ж бабуся . Даша підбігла і попросила пробачення за свій поганий вчинок. Провела бабусю додому і допомогла донести їй кошик. Бабуся все пробачила дівчинці і зняла з неї свої чари. З тих пір Даша всім допомагала і нікого не ображала.

Зьома Ліза 5 клас

Лисиця та їжак

(байка)

Йде Їжак, бачить, лисиця йде  і скрутившись  в клубок . Лисиця йде  бачить Їжачок й говорить:

-          Привіт , Їжаче!

-          Привіт, - сказав Їжачок.

-          А ти сьогодні умивався?- запитала Лисиця .

-          Вмивався , вмивався – відповів Їжак.

-          А ти сьогодні обідав?-  знову запитала Лисиця.

-          Так ,- обізвався Їжак.

-          А я сьогодні їла кролика в капусті, я вже м’яса не їм.

-          А я хотів тобі сказати , що біля ставку зграя овець пасеться.

-          Зрозуміло, ну бувай, я побігла .

-          Знаємо ми таких , м’ясо вона не їсть!

Петухова Віка 6 клас

Ваня в школі

(співомовка)

Прийшов Іван у школу,

Та став він питати,

У кого і як тут можна списати.

Гадав він та й гадав

А до уроку не списав.

Сидить за партою, мучиться,

Що ж буде тепер робиться?

Як йому не засвітиться?

Думає, гадає,

Та й мене штовхає.

Що робить, як буть?

Краще мене вбить.

А урок був зловісний,

А урок був російський.

Настала черга – стали питать,

А він так відповідать,

Що мовби зошита йому не зшукать.

Не повірили Івану,

Тепер він має два в кишені.

                                                                 Омельчук Данило 8 клас